Спогади Майдану від активного учасника революції Івана Ковалика
У ці дні лютого, які 6 років тому були найтрагічнішими, але переможними для Революції Гідності ми згадуємо тих, хто став її рушійною силою.
Член команди Сила Людей Тернополя, громадський активіст, педагог, історик, один із керівників Вільні Люди Тернопіль – Самооборона Майдану Іван Ковалик розповів свою історію з Майдану.
«В 2013 році я був заступником Молодіжний Націоналістичний Конгрес – МНК. Наша організація займалася вихованням молоді та проведенням акцій. В той час найбільше акцій ми проводили проти тодішньго міністра освіти Табачника. У квітні 2013 році ми об’єдналися з іншими патріотичними організаціями в мережу під назвою «Євронаступ», що діяла по всій Україні. З того часу і аж до осені ми збирали підписи за те, щоб Україна підписала договір про асоціацію з Європейським союзом. Я був одним з координаторів збору в Тернопільській області, ми пояснювали людям, для чого це потрібно, що це змінить. Коли ми зібрали один мільйон підписів по всій країні, що було дуже багато, 22 листопада поїхали в Київ вручати їх представникам адміністрації президента. Пам’ятаю, тоді була дуже погана погода, падав дощ. Ми приїхали з прапорами, прийшли національні канали. За кілька годин через інтернет ми дізналися, що Азаров відмовився підписувати угоду про асоціацію…», – пригадує Іван Ковалик.
Підписи активісти передали, але розуміли, що політична верхівка водила всіх за носа, обіцяючи підписати угоду.
«Ми тоді вирішили спуститися на Майдан. Поруч зі мною було кілька десятків тернополян – це переважно активісти молодіжного націоналістичного конгресу. На Майдані почали збиратися люди… Та ніхто не думав, що почнеться Революція, хоча ми там пробули практично всю ніч».
У Києві Іван Ковалик разом з друзями-тернополянами були тиждень. Організували пункт харчування для протестувальників.
«Поставили наші намети «За Європейське майбутнє», в яких продовж року збирали підписи. Потім почалися студентські акції…»
Після побиття студентів, 30 листопада, Іван знову поїхав в Київ разом з хлопцями, що організовували мережу «Євронаступ».
«Ми зібрали лідерів з різних громадських середовищі та створити народну поліцію, аби захищати протестувальників. Почали проводити перші навчання біля Михайлівського собору для людей. Це був такий прообраз Самооборони Майдану»,- пригадує Іван Ковалик.
15 жовтня 2013 року в Івана народився син, тому він часто повертався додому, до дружини. Приїхав знову на Майдан 16 січня, в день, коли Верховна Рада підтримала Диктаторські закони.
«В той час мене призначили чотовим 14 сотні Самооборони майдану, що виникла з мережі «Євронаступ». Пам’ятаю, 22 січня, я, мій батько та мій друг Іван Кізюк (Ivan Kiziuk) з Тернополя отримали завдання розвідати дислокацію внутрішніх військ на вул. Інституцькій. Іван був одягнений в шолом. Коли зайшли трішки далі, то побачили групу внутрішніх військ, мене з батьком побили, а Івана Кізюка, теж побитого, забрали з собою»,- розповідає Іван Ковалик.
Друга Івана забрали, бо той був у шоломі, а закони 16 січня суворо забороняли його носити в публічних місцях.
«Дві доби ми не спали, шукали, куди забрали Івана. Поширювали інформацію в ЗМІ. Ізолятори тимчасового тримання не хотіли давати інформації, тому ми почали шукати Івана по медичних закладах міста. Один з лікарів, по секрету, сказав нам, що був такий хлопець, мав сильну кровотечу, тому його привезли в лікарню».
Активісти вирахували найближчий ізолятор до цієї лікарні та знайшли там Івана Кізюка. На другий день його справу розглядали в суді.
«В день засідання прийшло декілька сотень активістів. Ми оточили суд ззовні та було багато людей всередині. Згідно законів 16 січня, Кізюку загрожувало до 8 років ув’язнення за те, що носив шолом. Тоді, в суді, ми дуже сильно «тиснули». Навіть у прокурора, коли зачитував обвинувачення, сльози текли по обличчю. Та тоді нам вдалося домогтися того, щоб Івана відпустили. Він був першим майданівцем, якому інкримінували цю статтю, але виправдали. Та тоді ми чітко зрозуміли, що дороги назад нема».
На Майдані Іван Ковалик був до 9 лютого. Опісля повернувся до Тернополя, розбудовував Самооборону тут.
«Підтримували майдан в Києві, організовували заходи безпеки. В нас був цех, який виготовляв щити тут в Тернополі, були люди, які шили чохли на бронежилети. Такі речі ми передавали в Київ нашим хлопцям. Ще дуже запам’ятався мені день, коли Янукович втік, після розстрілу Героїв Небесної Сотні, зникли всі правоохоронці, нікого не було, дуже налякалися, на роботу не ходили. Наше обласне управління спорожніло. Тоді усі функції з безпеки взяли на себе самооборонівці».