Марія Маладика: “«В «Силі Людей» люди, які не просто вірять в зміни, а мають чітке бачення цих змін”
Знайомство з членами команди «Сила Людей Тернополя»:
Марія Маладика – інженер, громадська діячка, авторка етнопроекту Бабусина хата
«Я народилася в селищі Залізці Зборівського району. Там навчалася в школі. Вищу освіту здобула в Тернопільському технічному університеті ім. Пулюя за спеціальністю «Енергетичний менеджмент». Після закінчення університету працювала хіміком на спиртозаводі, згодом мене підвищили до технолога, начальника зміни»,- розповідає про себе Марія.
Після декретної відпустки, Марія Маладика пішла працювати інженером у ВАТ «Тернопільобленерго». Там працює й до сьогодні. Поміж тим, Марія виховує з чоловіком двох хлопчиків, яким вона захотіла не просто розповідати про українські традиції та культуру, а наочно показувати, прививати та вчити шанувати їх.
«Мало хто про це знає, але моя мама народилася в Росії після вивезення бабусі в Сибір там познайомилася з батьком. Сюди батьки повернулися, коли я мала народитися. Та при цьому тато, коли повернувся в Україну, одразу почав вчити українську мову. Вдома у нас теж розмовляли українською, ми шанували традиції. І коли я переїхала жити в місто, багато речей не могла пояснити уже своїм дітям. Переломним став момент, коли кілька років тому я йшла по площі в Тернополі та побачила фотовиставку проектів, підтриманих Вишгородським фондом. І там один з проектів стосувався Варшавського музею, який мав на меті продемонструвати життя селянина на початку 19 століття. І тоді мене дуже це зачепило, це ж моє, ось воно, це те що має відбуватись в моїй хаті. І я почала займатися своєю бабусиною хатиною. Все закрутилося, масштабувалося».
Бабусина хата – це, за словами Марії Маладики, велика мрія звичайної українки, яка обожнює рідну культуру і традиції. Проект покликаний врятувати від руйнування старовинну глиняну оселю, показати її автентичну красу і відкрити всьому світу глибину і різнобарв’я старовинного побуту.
Марії Маладиці вдалося за допомогою екобудівництва повернути до життя саму хату, аби зробити там Музей побуту. Мрію впорядкувати подвір’я, сад і зробили максимум для того аби на історію нашого краю і на вивчення рідної літератури наші діти дивились зацікавлено і натхненно.
«Щодо політики, то я завжди говорила, що партія – це останнє, куди я вступлю. Відверто! Не бачила себе в політиці. Мене давно запрошував Святослав Абрам’юк в «Силу Людей», але я говорила, що мені це не цікаво. Та разом з тим я дуже хотіла спробувати себе в ролі члена дільничної комісії на виборах. Моя мама була членом дільниці і мені здавалося, що це така велика честь бути дотичною до виборів. Так на виборах до Верховної ради пішла від «Сили Людей» працювати на дільниці. Тоді я й побачила просто омріяну командну роботу, яку так хотіла завжди. Я побачила багато різних прекрасних людей, професіоналів своєї справи, які дивляться зі мною в одному напрямку розвитку держави».
За словами Марії, їй дуже сподобалася взаємоповага та підтримка команди «Сила Людей» під час виборної кампанії. Цього їй бракувало продовж п’яти років громадської роботи.
«В «Силі Людей» люди, які не просто вірять в зміни, а мають чітке бачення цих змін. Тому я долучилася до команди та радію, що маю такий надійний тил, підтримку та однодумців. «Сила Людей» – це команда, з якою мені по дорозі».