Знайомство з членами команди «Сила Людей Тернополя»: Олег Білоус – токар четвертого розряду, громадський діяч
Олег Білоус – це людина-професіонал своєї справи, у всьому чіткий та щирий. Народився в селі Малашівці. Там навчався у 8-річній школі. Далі, 10-11 класи, в селі Кобзарівка. В Збаражі здобував спеціальність токаря другого розряду. Після цього пішов працювати на Комбайновий завод. Далі – армія. В 20 років, після армії, пішов працював токарем в Тернополі, в автобусному парку, а також навчатися в Борщівському агротехнічному коледжі. Закінчив коледж «на відмінно.
Після навчання Олег повернувся в рідне село, там став бригадиром тракторної бригади, далі став інженером. «Обставини склалися так, що довелося поїздити по світу. Спочатку в Чехію, далі – в Португалію. Працював там, все було гаразд. Та в 2003 році помирає моя донька. Їй було лише 20 років… Померла при родах. Тоді я кинув все і повернувся в Україну»,- розповідає Олег Білоус. Доньку Олега Білоуса врятувати не вдалося, але вижило немовля, хлопчик, якого назвали Мар’яном. Зараз онуком, як рідним сином, опікується Олег Білоус. Після трагедії пан Олег вирішив працювати вдома, обладнав собі маленьку майстерню.
«В 2007 році знов поїхав закордон. Цього разу в Іспанію на запрошення, бо вважався хорошим спеціалістом. В 2015 році мені відкрили візу в США. Там я працював понад три роки. І вирішив повернутися в рідні Малашівці». За словами Олега Білоуса, небайдужість та громадська позиція в ньому зародилися ще в юності.
«У 1982-1983 роках панувала комуна, а ми з хлопцями вивішували над клубом синьо-жовтий прапор України. Це було страшно. Ще я в ті часи організував вертеп. Коли все було «під замками», НКВД-ти сиділи в лікарні, напроти церкви, а я, разом з друзями, зрізали з дверей колодку. Заходили туди, пам’ятаю, четверо, брали фелони (накидки,- авт.), щоб додати церковної атрибутики у вертеп. Такий був час… Все на нервах. Страшно було говорили про українське і відстоювати його»,- пригадує Олег Білоус. Власне, та юнацька сміливість і нетерпимість до брехні, привели Олега Білоуса у політичну команду «Сила Людей».
«Життя дуже коротке, щоб його проживати безрезультатно, без користі та фальшиво. Хочу, щоб мої діти та онуки за мене не соромилися, а пишалися. Тому зараз спрямовую свій досвід та сили в громадську роботу». За словами Олега Білоуса, все почалося з того, що в Малашівцях міська влада Тернополя відібрала приборство. І думки жителів села не запитала.
«Ми приїздили під міську раду, але нас там ніхто не слухав. Як сміттєзвалище віддали так, що зараз сміття з усієї країни везуть, так і приборство відібрали. Та мовчати не можна! Тим паче терпіти брехню. Я знаю, що за мною закон, але значно легше боротися, коли з тобою команда. Тим паче, в «Силі Людей» є дуже сміливі люди, чесні, порядні. Спочатку я познайомився з Іван Сороколіт, а далі і з усіма членами команди. Вірю, що ми разом чимало добрих справ зробимо і для моїх рідних Малашівець, і для Тернопільської громади, бо за нами правда».